Назад к списку

Ми дуже часто забуваємо дякувати

Ми дуже часто забуваємо дякувати.

Найчастіше ми просимо. Це має місце і в нашому людському спілкуванні, і в нашому християнському житті.

Завжди є якась частка егоїзму в наших молитвах. Іноді наше прохання буває незначне і навіть легковажне, з обіцян


кою відслужити молебень, пожертвувати що-небудь, або дати милостиню.

Варто тільки пройти нашій біді, минути горю, як поступово слабшають, відходять на задній план наші обіцянки.

Ми завжди в боргу перед Богом, ми Його вічні боржники, і свій борг ніколи не зможемо віддати сповна. Господь хоче, щоб, отримавши добро, ми були вдячні, творили добро іншим і, будучи багатими у Бога, збагачували інших.

Він не вимагає від нас занадто багато, так як знає наші людські слабкості. Замість усіх дарів Господь просить у нас серце наше: "Сину, дай мені серце твоє" (Прітч.23,26). Господь приймає серце смиренне, сповнене любові та милосердя і подяки.

Тому кожна людина, ціложиттєво повинна працювати над чистотою свого серця. Творення цієї чистоти є творення нашого спасіння.

Блаженніший митрополит Володимир. .

Посмотреть на Facebook